>>

Анатомія і фізіологія статевого апарату самців.

1. Будова статевого апарату самців.

2. Видові особливості статевих органів самців

3. Статеві рефлекси.

4. Нейрогуморальна регуляція статевої функції самок і самців.

До складу статевого апарату самців входять:

1)мошонка; 2)сім’яники з придатками;

3)сперміопроводи; 4)сім’яні канатики;

5)сечостатевий канал; 6)придаткові статеві залози;

7)статевий член; 8)препуцій.

Мошонка, калитка – scrotum – виконує функції захисту і терморегуляції сім’яників. Вона складається з трьох шарів: шкіри, м’язово-еластичної та загальної піхвової оболонок.

М’язовоеластична оболонка – tunica dartos – безпосередньо прилягає до шкіри. Під нею розташована загальна піхвова оболонка – tunica vaginalis communis – до якої прикріплений м’яз – зовнішній підіймач сім’яника – musculus cremaster externum.

Сім’яники – testis, s.orchis, s.didymis – чоловічі статеві залози, в яких утворюються спермії, та синтезуються чоловічі статеві гормони. Сім'яник ззовні вкритий серозною, спеціальною піхвовою оболонкою – tunica vaginalis propria, яка міцно зростається з білковою оболонкою сім’яника – tunica albuginea testis.

Між спеціальною піхвовою оболонкою сім'яника та загальною піхвовою оболонкою калитки міститься піхвова порожнина, яка через паховий канал сполучається з черевною порожниною.

Від білкової оболонки сім’яника всередину відходять трабекули, що ділять паренхіму на 300-400 камер.

В кожній камері міститься 4-5 звивистих канальців, які йдуть від периферії до центру сім’яника і на виході з камери зливаються в один прямий каналець. Прямі канальці, переплітаючись та з’єднуючись між собою утворюють у середостінні сіть сім’яника – rete testis. Від цієї сіті відходять 10-20 сперміовиносних проток – ductus efferens, які виходять з головчатого кінця сім’яника у його придаток.

Придаток сім’яника – epididymis – розміщений уздовж довгого (придаткового) краю сім’яника.

Він складається з головки, тіла і хвоста.

У головці придатка сперміовиносні протоки зливаються в один загальний канал придатка – ductus epididymis. Загальний канал заповнює тіло і хвіст придатка, він дуже звивистий і довгий (30 – 86 м), діаметром до 1 мм, він поступово розширюється і на виході з хвоста придатка переходить у сперміопровід.

Сперміопровід – ductus defferens являє собою довгу трубку, діаметром від 2 до 3 мм, побудовану з трьох оболонок – серозної, м’язової та слизової. Сперміопроводи через пахові канали входять у черевну порожнину, проходять над сечовим міхуром, розширюються, утворюючи ампули, і впадають у сечовивідний канал – canalis urethralis.

Сім’яний канатик – funiculus spermaticus – вузьким кінцем кріпиться до пахового кільця, а широким – до сім'яника. Він cкладається з м’язу – внутрішнього підіймача сім’яника (m.cremaster internus), внутрішньої сім’яної артерії, однойменних вени та нерва. Внутрішня сім'яна вена дуже звивиста, вона утворює на поверхні канатика т.зв. лозовидне сплетіння – plexus pampiniformis. По краніальній поверхні сім’яного канатика проходить сперміопровід.

Сечостатевий канал, або уретра – canalis urogenitalis – є продовженням сечовивідного каналу після впадіння сперміопроводів. Уретра лежить на дні тазової порожнини, огинає сідничу вирізку, і далі – проходить у вентральному жолобі статевого члена, закінчуючись отвором на його головці. Уретра побудована з трьох оболонок – слизової, судинної та м’язової. Судинна оболонка утворює кавернозне (печеристе) тіло уретри.

Придаткові статеві залози: міхурцеві, передміхурова і цибулинні – продукують секрети, які утворюють плазму сперми.

Дві міхурцеві залози – glandulae vesiculares – розташовані латерально від ампул сперміопроводів, над сечовим міхуром. Їх вивідні протоки, об’єднуючись зі сперміопроводами, формують еякуляторні протоки.

Передміхурова залоза, або простата, – gl.prostata, розміщена безпосередньо на шийці сечового міхура, складається з тіла і дифузної частини.

Дві цибулинні, або куперові, залози – gl.bulbourethralis – овальної форми, розташовані поблизу сідничої вирізки.

Крім цього у товщі слизової оболонки уретри розміщені численні прості трубчасті – уретральні залози, секрет яких служить для промивання уретри.

Статевий член, або прутень, - penis має корінь, тіло і головку, вкриті зовні білковою оболонкою.

Корінь прутня – radix penis двома м’язовими ніжками кріпиться до сідничих горбів та двома зв’язками – до лобкових кісток тазу.

Тіло прутня – corpus penis циліндричної форми, утворене двома артеріальними печеристими тілами, розділеними серединною перегородкою.

Головка прутня – glans penis має венозне печеристе тіло, яке набрякає пізніше від артеріальних печеристих тіл прутня.

Препуціальний мішок, або препуцій – praepucium являє собою складку шкіри на вентральній поверхні черева, яка утворює порожнину, вистелену слизовою оболонкою з багатошаровим плоским епітелієм. В ній розміщені головка і частина тіла прутня в спокійному стані.

В стані ерекції прутень виходить з препуція. Для повернення його назад служать два парних м’язи: втягувач прутня (m.retraktor penis) і краніальний м’яз препуція.

| >>
Источник: Лекція з дисципліни - Анатомія тварин. 2016

Еще по теме Анатомія і фізіологія статевого апарату самців.:

  1. Анатомія і фізіологія статевого апарату самців.
  2. 3. Нейрогуморальна регуляція статевої функції самок і самців.
  3. Регуляція статевої функції самців.
  4. ТЕМА № 2 Анатомія, гістологія і фізіологія нормальної шкіри. Патогістологія.
  5. ТЕМА № 5 Короста. Вошивість. Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.
  6. ТЕМА № 7 Піодермія. Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.
  7. 47.Проблема індивідуальних типологічних відмінностей особистості.
  8. ДОДАТОК 1 ЗАКОН УКРАЇНИ ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я
  9. Епідеміологічний нагляд за ВІЛ-асоційованим туберкульозом
  10. ЛЕКЦІЯ 10 МОРФОЛОГІЯ ТА ФІЗІОЛОГІЯ ЛІМФАДЕНОЇДНОГО ГЛОТКОВОГО КІЛЬЦЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ ТОНЗИЛІТІВ. ГОСТРІ ПЕРВИННІ ТОНЗИЛІТИ (КАТАРАЛЬНА, ФОЛІКУЛЯРНА ТА ЛАКУНАРНА АНГІНИ). ДИФТЕРІЯ ГЛОТКИ.
  11. Тема I АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ОРГАНА ЗОРУ. ЗОРОВІ ФУНКЦІЇ
  12. Тема VI ПАТОЛОГІЯ СУДИННОГО ТРАКТУ
  13. Тема X КОСООКІСТЬ
  14. Тема Xl ЗМІНИ ОРГАНА ЗОРУ ПРИ ЗАГАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ
  15. ЗМІСТ
  16. СИСТЕМНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ
  17. 4.2. Анатомічна класифікація пухлин за системою TNM з елементами клінічної морфології
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -