<<
>>

Епідеміологія.

Захворювання широко поширене в багатьох країнах світу, складаючи в країнах, що розвиваються близько половини всіх кишкових розладів у дітей перших двох років життя. У США щорічно спостерігається понад 1 млн випадків тяжких ротавірусних діарей серед дітей у віці від 1 до 4 років, у 150 хворих захворювання закінчується летальним результатом.

У 90% більш старших дітей у крові виявляються протиротавірусних антитіла, що свідчить про широке розповсюдження цієї інфекції. У частини дітей і у дорослих інфекція може протікати інапарантно (безсимптомно). У Німеччині та в Японії переважали антитіла проти ротавірусів 1 і 3 серотипів. У різні роки в одній і тій же країні можуть переважати різні серотипи. Так, в Австралії в 1975 році переважав ротавірус серотипу 3, у 1977 і 1978 - серотипу 2, а в 1980 і 1986 частіше виявлявся ротавірус серотипу 1. Хворіють частіше діти у віці до 3 років як у розвинених, так і в країнах, що розвиваються. Ротавирусами обумовлено 30-50% всіх випадків проносу, що вимагають госпіталізації та проведення регідратаційної терапії. Нерідко хворіють і дорослі в сім'ях, де захворіла дитина, хворіють і літні особи з ослабленим імунітетом. На ротавирусную інфекцію припадає близько 25% випадків так званої діареї мандрівників. Ротавірусна інфекція може протікати безсимптомно і, такі випадки нерідко виявлялися у новонароджених, що надалі захищає дітей від важких ротавірусних гастроентеритів протягом перших 3 років життя.

Захворювання зустрічається як спорадично, так і у вигляді епідемічних спалахів. Характер захворюваності носить чітко виражений сезонний характер.

Основний механізм передачі ротавірусів - аліментарний, за участю різних шляхів і множинних чинників передачі.

Заразитися ротавірусною інфекцією можна самими різними шляхами. Віріони ротавірусів добре зберігаються при низьких температурах. У дітей у віці від 1 року і старше може з'явитися через відвідування яслів, дитячих садів і шкіл.

Можна віднести цю інфекцію і до "хвороби брудних рук".

До п'ятирічного віку практично усі діти у світі переносять ротавірусну інфекцію. З кожним зараженням виробляється імунітет до цього типу вірусу, і наступні зараження цим типом протікають легше.

Джерелом і резервуаром інфекції є тільки людина. Збудник виділяється з екскрементами (в 1 г калу міститься до 10-10 вірусних частинок) на протязі до 3 тижнів (частіше 7-8 днів від початку хвороби). Зараження відбувається фекально-оральним шляхом. Повітряно-крапельний механізм передачі інфекції не доведений. У тропічних країнах ротавірусна інфекція зустрічається цілий рік з деяким підвищенням захворюваності в прохолодний дощовий сезон. У країнах з помірним кліматом досить виражена сезонність з найбільшою захворюваністю в зимові місяці. Людина інфікується аліментарним шляхом. Розмноження та накопичення реовіруси відбувається у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, зокрема в епітелії дванадцятипалої кишки. Відсутність вираженої лихоманки і симптомів загальної інтоксикації (при відсутності відомостей про вірусемії) дозволяє думати, що гематогенний шлях поширення ротавірусів не має істотного значення. Ротавіруси викликають загибель зрілих клітин тонкого кишечника, вони заміщуються незрілими усмоктувальними клітинами, не здатними адекватно абсорбувати вуглеводи та інші поживні речовини, що призводить до осмотичної діареї.

Ротавіруси накопичуються у слизовій оболонці кишечнику і потім потрапляють у просвіт кишки. Патогенетично важливі великі втрати рідини та електролітів, що призводить до дегідратації, звичайно не більше II-III ступеня. У невеликих кількостях ротавіруси виявлялися і в товстій кишці.

Ротавірусна інфекція часто поєднується з іншими вірусними (адено-і коронавіруси) і бактеріальними (ешерихії, шигели, сальмонели, кампілобактер) агентами. Однак і самі ротавіруси можуть викликати ураження шлунково-кишкового тракту, що доведено в дослідах на тваринах.

При мікроскопічному дослідженні слизової оболонки тонкої кишки виявляються ділянки із згладженою поверхнею, укороченими ворсинками, відзначається інфільтрація слизової оболонки одноядерними клітинами.

При електронній мікроскопії можна виявити ротавірусних частинки. Через 4-8 тижнів слизова оболонка тонкої кишки повністю нормалізується.

При ротавирусном захворюванні частково руйнується епітелій ворсинок тонкої кишки, в якому відбувається синтез дісахарідаз. У результаті в кишечнику накопичуються нерозщеплені дисахариди. Порушений і процес всмоктування простих цукрів. Все це призводить до надмірного надходження дисахаридів і простих цукрів в товсту кишку, що зумовлює підвищення осмотичного тиску. У зв'язку з цим рідина у великій кількості надходить із тканин у товсту кишку, що може призвести до синдрому зневоднення. Цей процес посилюється запальними явищами, зумовленими ротавірусної інфекцією. Імунітет до ротавірусної інфекції в більшості випадків виникає в ранньому дитинстві після перенесеного захворювання. Імунітет нестійкий, тому у дорослих з низьким рівнем антитіл захворювання може повторитися. Несприйнятливість у перехворілих обумовлена ​​не тільки гуморальними, але і секреторними антитілами.

<< | >>
Источник: РОТАВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ. Лекція. 2016

Еще по теме Епідеміологія.:

  1. 1.5. Основні принципи профілактики інфекційних хвороб. Епідемічний процес. Заходи в епідемічному осередку
  2. Формування державної політики охорони здоров’я в Україні
  3. Б. Санітарно-профілактичні заклади
  4. Надання інформації населенню про епідемічну ситуацію
  5. ДОДАТОК 1 ЗАКОН УКРАЇНИ ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я
  6. Концепція Національної програми контролю за туберкульозом
  7. Обласний (територіальний) рівень
  8. Районний рівень
  9. Епідеміологія туберкульозу
  10. Санітарна профілактика
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -