<<
>>

Соціальна профілактика

Соціальна профілактика здійснюється шляхом проведення профілактичних заходів соціально-економічного характеру державного масштабу. Її можна назвати державною профілактикою, оскільки в її організації повинні брати участь не тільки державні органи, а й широка мережа протитуберкульозних закладів, громадські та інші організації.

Основним завданням соціальної профілактики є поліпшення матеріально- побутових умов всього населення, поліпшення матеріального благополуччя народу та умов його життя.

Особливо важливе значення має поліпшення умов побуту хворих на відкриті форми туберкульозу легень, себто із бактеріовиділенням, шляхом надання їм окремих квартир. За останні роки в Україні різко погіршилися протиепідемічні заходи в осередках туберкульозу. Так, кількість госпіталізованих бактеріовиділювачів з року в рік зменшується до 80,0 %-85,0 %. Вкрай незадовільне відселення хворих на туберкульоз - бактеріовиділювачів із густонаселених квартир, гуртожитків, що прямо пропорційно захворюваності контактів.

Не менш важливим слід вважати поліпшення умов праці й боротьбу з професійними шкідливостями.

Важливим розділом соціальної профілактики туберкульозу є оздоровлення довкілля шляхом озеленення населених пунктів, боротьба із запиленням й забрудненням повітря, лісових масивів, рік та озер. Особливо слід звертати увагу на озеленення та благоустрій промислових підприємств із збереженням чистоти в цехах і на дільницях їх територій.

В останні роки занепало громадське харчування. Багато людей не мають можливості раціонально харчуватися, недоїдають або харчуються не збалансовано.

Важливе значення в аспекті соціальної профілактики туберкульозу має розвиток фізичної культури і спорту у всіх вікових групах, що веде до зміцнення здоров'я. На жаль, доступ широких верств населення до фізкультури і спорту зменшився, оскільки спортивні школи, гуртки стали непомірно платними, що суттєво відсіяло значну частину бажаючих.

Розвинута мережа санаторно-курортних закладів, будинків відпочинку, пансіонатів, санаторіїв, туристичних баз є запорукою успішної боротьби з туберкульозом. В останні роки їх доступність суттєво зменшилася. Помітно зменшується чисельність оздоровчих ясел, дитячих садків, лісних шкіл, санаторіїв, спортивних таборів, що як фактор соціальної профілактики туберкульозу негативно впливає на розповсюдження цієї недуги.

В рамках соціальної профілактики туберкульозу слід підвищувати культурний рівень населення, прищеплювати високу свідомість, гуманність, високі морально-етичні якості. Виховання людини у фізичному й морально- етичному відношенні підтримує його високу опірність до інфекційних хвороб, у тому числі й до туберкульозу.

На превеликий жаль, нині порушується 49 стаття Конституції України, де зазначено: "Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідеміологічне благополуччя" (Конституція України. - К.: ІВА, 1996. - 120 с.).

Причому все це здійснюється на тлі епідемії туберкульозу, стихійно, а не науково обґрунтовано.

Сьогодні відбувається соціальна деградація нашої системи охорони здоров'я, створений дивовижний симбіоз приватної медицини під дахом державної медицини. Охорона здоров'я стала недоступною, оскільки хворому треба платити за низку медичних послуг, купувати ліки, перев'язочний матеріал тощо.

Таким чином, можна зробити висновок, що соціальна профілактика туберкульозу в Україні не досягла належного рівня, хоча від неї залежить біля 80,0 % ефективності боротьби з туберкульозом.

Зниження захворюваності, хворобливості й смертності від туберкульозу можливе за рахунок вирішення таких соціальних факторів в суспільстві.

1. Забезпечення позачергового відселення хворих-бактеріовиділювачів із гуртожитків, комунальних і густонаселених квартир, в яких немає можливості ізолювати хворих, в термін до 1 року з моменту виявлення.

2. Забезпечення проживанням, лікуванням і працевлаштуванням осіб без постійного місця проживання і роботи: жебраків, мігрантів, переселенців тощо.

3. Забезпечення населення мінімальним прожитковим рівнем, житловою площею і необхідними продуктами для збалансованого харчування.

4. Розробка і реалізація національної програми "Здоров'я народу", направленої на проведення комплексу заходів щодо створення здорового способу життя, оздоровлення умов зовнішнього середовища, підвищення добробуту населення, зміцнення його здоров'я, поліпшення харчування і житлово-побутових умов, розвитку масової фізичної культури і спорту, загальнодержавної боротьби з алкоголізмом, наркоманією, палінням й іншими шкідливими звичками.

Ці завдання сьогодення можуть бути виконані при подоланні кризи і науково обґрунтованих соціально-економічних перетвореннях в Україні.

Умови, необхідні для виконання завдання: - прогресивний розвиток всіх галузей народного господарства; - зростання доходів і прожиткового рівня населення; - створення законодавчої бази щодо соціального захисту населення. Очікуваний результат: зниження захворюваності, хворобливості та смертності від туберкульозу та багатьох інших хвороб. Таким чином, туберкульоз як соціальна хвороба у переважній більшості своїй залежить від соціальних факторів, подолання яких є суттєвим аргументом у взяті під контроль епідемії туберкульозу, а в подальшому й зниження епідеміологічних показників щодо цієї недуги.

Окрім викладених профілактичних заходів (специфічна. санітарна і соціальна профілактика), до них слід віднести й своєчасне виявлення хворих на туберкульоз, про які йшлося раніше. Адже чим раніше виявлений хворих, тим більша ймовірність, що він заразить менше здорових людей туберкульозом. Через те профілактика туберкульозу повинна здійснюватися комплексно, у

тому числі разом з іншими протитуберкульозними заходами.

7.5.

<< | >>
Источник: Ю.І. Фещенко, та ін.. Менеджмент у фтизіатрії. - К.: Здоров’я,2007. - 640 с.. 2007

Еще по теме Соціальна профілактика:

  1. Об'єктом валеології є
  2. Сутність та основні риси діяльності закладів охорони здоров’я
  3. Системи організації контролю за туберкульозом
  4. Концепція Національної програми контролю за туберкульозом
  5. Соціальна профілактика
  6. Основні нормативно-правові документи менеджера з контролю заvтуберкульозом
  7. Стан і вдосконалення менеджменту по контролю за туберкульозом в Україні
  8. ЗМІСТ
  9. Розділ 6. Стандарти якості надання паліативної та хоспісної допомоги.
  10. БАКТЕРІАЛЬНІ ІНФЕКЦІЇ У НОВОНАРОДЖЕНИХ
  11. ЗАХВОРЮВАННЯ ГІПОТАЛАМО-ГІПОФІЗАРНОІ СИСТЕМИ ТА НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ У ДІТЕЙ
  12. РАХІТ І ГІПЕРВІТАМІНОЗ D
  13. ПНЕВМОНІЯ
  14. ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНА ДОПОМОГА НОВОНАРОДЖЕНИМ
  15. МЕДИЧНИЙ НАГЛЯД ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ
  16. СИНДРОМ ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
  17. диспансерний нагляд ТА ТРИВАЛИЙ ДОГЛЯД ЗА ДІТЬМИ З ХРОНІЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ
  18. ЕТАЛОНИ ВІДПОВІДЕЙ НА КЛІНІЧНІ СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ ТА ПОЯСНЕННЯ
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -