Діагностика дисплазій

A. Макроскопічне дослідження: епітеліальна дисплазія, включаючи carcinoma in situ, є в основному асимптоматичною і в багатьох випадках при макроскопічному дослідженні слизової оболонки патології не виявляється.

Б. Мікроскопічне дослідження: Мазки проводяться шляхом зішкрібання епітелію для цитологічної діагностики. Цитологічні знахідки в мазках повинні підтверджуватися біопсією. Мікроскопічна оцінка ядерних і цитоплазматичних змін в диспластичній тканині дозволяє поставити діагноз і визначити ступінь вираженості дисплазії. Критерії для цитологічного діагнозу дисплазії розроблені для шийки матки, сечового міхура і легень. В новоутворенні іншої локалізації, наприклад, в ШКТ і молочній залозі, дуже тяжко відрізнити дисплазію від інших епітеліальних змін, пов’язаних із запаленням і регенерацією (відновлення і регенерація включають в себе проліферацію клітин, при цьому може спостерігатися клітинна дезорганізація різного ступеня; такі зміни часто об’єднуються під менш точним терміном «атипія»).

Масове цитологічне обстеження за Папанікалау цервікальних мазків забезпечує раннє виявлення і лікування цервікальної дисплазії. Широке поширення в США використання мазків за Папанікалау сприяло разючому зниженню виникнення раку шийки матки за останні 20 років. Результати цитологічного обстеження інших органів виявилися менш успішними. Хоча дисплазія може діагностуватися в легенях (мазки з мокротиння), сечовому міхурі (мазки з сечі), шлунку (щіточкова біопсія) і кишки (промивні води), повне вилучення всього диспластичного епітелію в цих тканинах досить важке. В результаті масове дослідження на дисплазії в цих тканинах не рекомендується і рання діагностика дисплазій не вплинула на статистику розпізнавання раку в цих органах.