ФІЗИЧНІ КАНЦЕРОГЕНИ

Багато видів випромінювання можуть призводити до розвитку пухлин, найбільш ймовірно в результаті прямого ефекту на ДНК або через активацію клітинних онкогенів.

A. Ультрафіолетове випромінювання: сонячне ультрафіолетове випромінювання відіграє роль у виникненні різних видів раку шкіри, включаючи плоскоклітинний рак, базальноклітинний рак і злоякісну меланому.

Б. Рентгенівське випромінювання: після відкриття рентгенівського випромінювання у перших рентгенологів, які підпадали під вплив випромінювання з малою проникаючою спроможністю, часто розвивався променевий дерматит, що призводило до збільшення захворюваності на рак шкіри. По мірі збільшення проникаючої спроможності випромінювання, у наступної ґенерації рентгенологів зросла захворюваність на лейкемію. Сучасні рентгенологи мають високо ефективні захисні засоби проти рентгенівського випромінювання. У 50-их роках вважали, що збільшений тимус є причиною обструкції дихальних шляхів у грудних дітей (пізніше було доведено, що ця думка була невірною; великий тимус — норма в грудних дітей). Тому грудних дітей з респіраторним дистрес-синдромом лікували променевою терапією в ділянці шиї для зменшення розмірів тимуса, що призвело до виникнення у великої кількості цих дітей папілярного раку щитовидної залози через 15-25 років.

В. Радіоізотопи: канцерогенний ефект радіоактивних матеріалів вперше був визначений в результаті розслідування причин виникнення великої кількості остеосарком у робітників фабрики, де використовувалися фарби, які містять радій, у виробництві люмінесцентних циферблатів. Було помічено, що ці робітники збирали волокна кісточок у тонкий пучок язиком і губами, ковтаючи, таким чином, велику кількість радію. Радіоактивний радій метаболізується в організмі тим самим шляхом, що і кальцій, а отже, він попадає в кістки, що і призводить до розвитку остеосарком. Професійна шкідливість, зумовлена роботою з радіоактивними корисними копалинами в шахтах центральної Європи і західної Америки, пов’язана з підвищенням захворюваності на рак легень.

Торотраст, радіоактивний препарат, який містить радіоактивний торій, використовувався в радіологічній діагностиці з 1930 по 1955 роки. Торотраст накопичується в печінці і збільшує ризик виникнення декількох типів раку печінки, включаючи ангіосаркому, печінковоклітинний рак і холангіокарциному (рак з жовчної протоки).

Радіоактивний йод, який використовується для лікування непухлинних хвороб щитовидної залози, призводить до збільшення ризику розвитку раку, який виникає через 15-25 років після лікування; ризик такої терапії оцінюється за характером первинної хвороби, терапевтичним ефектом і віком пацієнта.

Г. Радіоактивне забруднення: три великі групи людей підпали під дію радіоактивних опадів. Це японці в Хіросімі і Нагасакі, що пережили атомне бомбардування, в яких значно збільшилася захворюваність на лейкемію і рак молочної залози, легень і щитовидної залози. Мешканці Маршальських ос­тро­вів випадково підпали під вплив радіоак­тивних опадів під час атмосферного випробовування ядерної бомби на півдні Тихого океану. Радіоактивні опади були багаті на радіоактивний йод, що призвело до розвитку множинних новоутворень щитовидної залози. Під час катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році також в атмосферу попав радіоактивний йод, що призвело до ураження декількох тисяч людей.

Вся доза опромінення, що виходить від атомних електростанцій і яка одержана людиною при рентген- і радіоізотопних дослідженнях, сьогодні складає менше, ніж 1% від загального опромінення; решта дози випадає на випромінювання радіоактивних порід, безпосередньо землі та космічних променів, тобто на фонове випромінювання, яке неможливо відвернути.