Прогресія пухлин.

Під прогресією пухлини розуміють стійку незворотну якісну зміну однієї або декількох властивостей пухлини. Згідно теорії прогресії пухлин окремі властивості злоякісних пухлин можуть значно варіювати, появлятися незалежно одна від одної і комбінуватися, що складає основу незалежної прогресії різних ознак пухлини.

Метастазування — утворення вторинних осередків пухлинного росту (метастазів) в результаті поширення клітин з первинного осередку в інші тканини. Метастази виникають тільки із злоякісних новоутворень.

До числа чинників, які сприяють розвитку метастазів, відносяться слабкі міжклітинні контакти, висока рухливість пухлинних клітин, більш високий гідростатичний тиск в пухлинному вузлі у порівнянні з навколишніми тканинами, більш низькі значення рН в пухлинній тканині (кисле середовище) у порівнянні з навколишніми тканинами (рух клітин здійснюється за градієнтом рН), виділення пухлинними клітинами численних протеаз, наприклад, колагенази.

Метастазування складається з 4 етапів: 1) проникнення пухлинних клітин у просвіт кровоносної або лімфатичної судини; 2) перенесення пухлинних клітин течією крові або лімфи; 3) зупинка пухлинних клітин на новому місці (метастаз — від грец. meta stateo — по-іншому стою); 4) вихід пухлинних клітин в периваскулярну тканину; 5) ріст метастазу.

Основні види метастазів, виходячи з шляхів метастазування, наступні: лімфогенні, гематогенні, імплантаційні та змішані.

1. Лімфогенні метастази — лімфогенні метастази характерні для раків і меланом, але інколи таким шляхом можуть метастазувати і саркоми, для яких загалом більш характерне гематогенне метастазування. Злоякісні клітини по лімфатичних шляхах (рис. 5) спочатку попадають в регіонарні лімфатичні вузли, де їхнє поширення може бути тимчасово зупинене в результаті дії імунної відповіді. При хірургічному лікуванні разом з пухлиною видаляються і регіонарні лімфатичні вузли, що запобігає розвитку ранніх метастазів.

2. Гематогенні метастази — попадання пухлинних клітин у кровоток, як вважають, відбувається на ранніх етапах розвитку багатьох злоякісних новоутворень. Більшість цих злоякісних клітин, як припускається, руйнуються імунною системою, але деякі з них покриваються фібрином і затримуються в капілярах (антикоагулянти, наприклад, гепарин, які запобігають укутуванню клітин фібрином, знижують небезпеку виникнення метастазів в експериментальних тварин). Метастаз виникає тільки тоді, коли в тканинах залишається живими достатня кількість пухлинних клітин. Продукція неопластичними клітинами пухлинного чинника ангіогенезу стимулює ріст нових капілярів навколо клітин пухлини і сприяє васкуляризації метастазу, який росте.

3. Метастазування по порожнинах тіла (обсіменіння) — попадання злоякісних клітин у серозні порожнини тіла (наприклад, плевру, очеревину чи перикард) або субарахноїдальний простір може супроводжуватися поширенням клітин у цих порожнинах (трансцеломічні метастази); наприклад, прямокишково-міхуровий простір (у чоловіків) і прямокишково-матковий простір і яєчники (у жінок) — найчастіша локалізація метастазів в очеревину у хворих на рак шлунка.

4. Дрімаючі метастази — пухлинні клітини, які поширюються по всьому організму, можуть залишатися неактивними (або, принаймні, дуже поволі рости) протягом багатьох років. Для руйнування таких метастазів після проведення радикального хірургічного лікування первинного осередку обов’язково проводиться курс хіміотерапії. До застосування хіміотерапії при деяких типах дисемінованого раку, включаючи злоякісну лімфому, хоріокарциному і пухлини з гермінативних клітин яєчок, не вдавалося отримати задовільних результатів. Після початку застосування хіміотерапії результати лікування різко покращилися. Наявність дрімаючих метастазів не дозволяє говорити про повне вилікування хворого. Для оцінки ефективності лікування при пухлинах використовується критерій виживання протягом 5 років після лікування (п’ятирічне виживання). Однак, виживання протягом 10 і 20 років майже завжди нижче, ніж виживання протягом 5 років, що пояснюється пізньою активацією дрімаючих метастазів.