Отолітова реакція
була запропонована В.Г. Воячеком в 1929 році. Інша її назва — подвійний дослід з обертанням. В основу проби В.Г. Во-ячек поклав слідуючі результати дослідження вестибулярного аналізатора.
Якщо привести в стан збудження купулярний апарат, а потім на це збудження накласти подразнення отолітового апарата, то ністагмена реакція гаситься, проте інші соматичні, а також вегетативні рефлекси активуються.Отолітова реакція складається з чотирьох моментів.
1. Обстежуваний, що сидить в кріслі Барані, закриває очі і нахи ляється вперед на 90'.
2. Проводиться 5 обертів вправо або вліво за 10 секунд, тобто под разнюється купулярний апарат.
3. Після зупинки крісла, не міняючи положення досліджуваного, очікують 5 секунд, що дещо зменшує збудження купулярного апарата.
4. Пропонують досліджуваному відкрити очі і випрямитися. Зміна по-' ложення голови і тулуба в просторі є адекватним подразником отоліто вого апарата.
Таким чином, всі умови ОР виконані: на збуджений купулярний апарат накладено збудження статоконієвого апарата.
Результати дослідження оцінюються у відповідності із схемою. ОР (за В.Г.Воячеком)
| Соматичні реакції | Вегетативні реакції |
| 0 — відсутність реакції | 0 — відсутність реакції |
| 1 — незначне відхилення тулуба | 1 — суб'єктивне відчуття |
| запаморочення і нудоти | |
| 2 — різке відхилення тулуба | 2 — збліднення чи почер- |
| воніння лиця, зміна серцевої | |
| та дихальної діяльності | |
| 3 — падіння (досліджуваний | 3 — нудота і блювота |
| не може утриматися в кріслі) |
При оцінці результатів ОР для вирішення питання щодо придатності досліджуваного до професій, які висувають підвищені вимоги до вестибулярного аналізатора, до уваги приймають перш за все ступінь ви-раженості вегетативних реакцій.
Це пов'язано із тим, що вестибулове-гетативні реакції практично не піддаються тренуванню. Так, якщо у обстежуваного після ОР виявлено 2 чи 3 ступінь вестибуловегетативних реакцій, його вважають вестибулонестійким і визнають непридатним до цих робіт. Значне відхилення голови і тулуба (3 ступінь соматичних реакцій) при відсутності виражених вестибуловегетативних реакцій не42
Ю.ВМітін. Оториноларишологгя
Ю.ВМітін. Оторинолиришологія
43
є протипоказом для роботи в умовах дії великих прискорень, оскільки соматичні рефлекси можна привести в межі фізіологічної норми шляхом спеціального тренування.
Тепер, особливо в авіації і морській справі, зростають навантаження на вестибулярний апарат, переважно на отолітовий його відділ. Тому одноразове дослідження за допомогою отолітової реакції виявляється вже недостатнім. Необхідним є дослідження чутливості отолітового апарата до кумуляції подразнень. Для цього використовують загойдування на чотирьохштанговій гойдалці (проба К.Л.Хілова).
Для визначення стійкості апарата статоконіи до тривалих прямолінійних прискорень К.Л. Хілов у 1934 році запропонував використовувати фінську гойдалку. Ця гойдалка побудована так, що при її розгойдуванні майданчик, на якому сидить досліджуваний, постійно залишається в горизонтальній площині. Це досягається тим, що майданчик підвішений на чотирьох штангах, знизу та зверху яких є шарніри. Таке розгойдування забезпечує вплив на вестибулярний апарат прямолінійного прискорення та переважне подразнення апарата статоконіи.
Під час проведення дослідження обстежуваний сидить з закритими очима. Гойдання проводиться на протязі 15 хвилин. Про чутливість досліджуваного до кумуляції вестибулярного подразнення свідчить швидкість появи вегетативного симптомокомплексу: блідість шкіри, погіршення самопочуття, нудота, блювота. Розрізняють 4 ступені кумуляції:
0 ступінь — через 15 хвилин гойдання вегетативні симптоми відсутні;
1 ступінь — через 15 хвилин гойдання з"явилися нудота і блювота;
II ступінь — через 5-15 хвилин гойдання з'явилися нудота і блювота;
III ступінь — в перші 5 хвилин гойдання з'явилась блювота.
Стійкими до подразнення статоконіи вважають осіб, що перенеслигойдання без вегетативних порушень на протязі 15 хвилин. Нестійкими — особи із II та III ступенем кумуляції. Вони є непридатними до названих професій. Особи із непевними результатами (І ступінь кумуляції) підлягають повторному обстеженню.
Якщо немає можливості використовувати 4-штангову гойдалку, то дослід на кумуляцію подразнень статоконіи проводять шляхом багаторазового повторення ОР. Виконують 10 проб з обертанням вправо і стільки ж проб з обертанням вліво з перервами між ними 2—3 хвилини. При хорошій витримці цих проб роблять висновок про стійкість досліджуваного до кумуляції подразнень статоконіи та придатності до відповідної професії.
Для більш ретельного відбору кандидатів у льотчики чи космонавти
необхідно використовувати тести чутливості до прискорень
Коріоліса. Ці прискорення виникають при накладанні одна на одну взаємноперпендикулярних сил. Вони можуть бути відтворені при обертанні досліджуваних у 2-х взаємоперпендикулярних площинах — горизонтальній та вертикальній. Цього можна досягти шляхом обертання досліджуваного в кріслі, під час якого він періодично нахиляє голову вперед і назад або вправо та вліво. При цьому на постійну кутову швидкість накладаються кутові рухи в площині, перпендикулярній площині обертання, що приводить до виникнення прискорень Коріоліса. Прискорення Коріоліса виникають часто при польотах, поїздках у наземному транспорті. Наприклад, літак рухається з рівномірною швидкістю, а льотчик робить при цьому нахили голови і тулуба вперед, назад, вправо, вліво. Це ж спостерігається при русі в автомобілі, під час космічного польоту, поворотах вежового крану, обертанні на каруселі. Часто величина прискорення незначна і у здорових людей не викликає будь-яких змін самопочуття. Проте при тривалому їх впливі збудження кумулює і може призвести до значних вестибулярних розладів навіть у осіб із стійкою вестибулярною функцією.
Для визначення витримки прискорень Коріоліса практичне втілення знайшла проба безперервної кумуляції прискорень Коріоліса (БКПК) в модифікації С.С.Маркоряна (1966).
Досліджуваного обертають в кріслі із швидкістю 1 оберт за секунду із закритими очима при вертикальному положенні голови. В кінці 5 оберта на фоні рівномірного обертання досліджуваний починає виконувати нахили голови від правого плеча до лівого і назад. Досліджуваний повинен повідомити, коли в нього з'явиться відчуття тепла, холоду, ілюзії гойдання, погіршення самопочуття, вегетативний дискомфорт (слиновиділення, нудота). Під час обертання ведеться спостереження за появою у досліджуваного вегетативних порушень: збліднення шкіри об-личча, поява холодного поту, ковтальних рухів, позивів блювоти. У разі виникнення у обстежуваного вегетативних розладів дослідження припиняють. Особи, які перенесли обертання без вегетативних порушень на протязі 2 хвилин, вважаються вестибулостійкими, і питання відносно їх профпридатності вирішується позитивно. Особи, що не витримали пробу на протязі 1 -ї хвилини дослідження внаслідок виникнення вегетативних порушень, визнаються непридатними до роботи, пов"яза-ної з вестибулярним навантаженням.При проведенні профвідбору особливі вимоги ставляться не тільки до високої вестибуловегетативної стійкості, але й до порушень вести-булосенсорної реактивності. В результаті підвищення сенсорної збудливості у льотчиків можливе виникнення різного роду ілюзорних
44
Ю.В.Мітін. Оториноларингохоггя
Ю.В.Мітгн. Оториноларингологія
45
відчуттів під час польоту (відчуття неіснуючого крену, переверненого положення літака), у водіїв транспорту — хибна оцінка відстані до об'єктів, що наближаються або яких обгоняють, у робітників висотних будов — виникнення запаморочення з порушенням рівноваги. Це може призвести до аварії.
Методика дослідження вестибулосенсорноїчутливості полягає у визначенні ілюзії протиобертання. Досліджуваного з закритими очима на протязі 20 с обертають в кріслі Барані із швидкістю 1 оберт за секунду. Після зупинки крісла зі слів досліджуваного оцінюють тривалість ілюзії протиобертання (ВІГІ) по 4 ступенях:
0 ступінь — ВІП відсутня;
1 ступінь — тривалість ВІП не перевищує 15 с;
II ступінь — тривалість ВІП складає 15—30 с;
III ступінь — ВІП триває більше ЗО с.
Третій ступінь свідчить про підвищену вестибулосенсорну чутливість.
Підсумовуючи, слід сказати, що при проведенні профвідбору обсяг досліджень, експертна оцінка результатів придатності досліджуваного до "вестибулярної" професії визначається вимогами наказів та інструкцій відповідних міністерств та відомств.