<<
>>

У галузі законодавства та нормативно-правових актів

• Розвивати систему надання паліативної допомоги вдома у пацієнта. Переглянути структуру штату закладів охорони здоров’я, таким чином, аби хоспіси та інші заклади могли би надавати паліативну допомогу вдома у пацієнтів; надавати кошти хоспісам на розвиток таких послуг; реформувати сучасну систему доставки сильнодіючих препаратів - відвідування медсестрами пацієнтів на дому, , перетворивши її на систему надання паліативної допомоги.

• Розробити протоколи надання паліативної допомоги та знеболення.

Міністерство Охорони Здоров’я, медичні вищі навчальні заклади, організації, що надають паліативну допомогу та відповідні громадські організації повинні розробити протокол надання паліативної допомоги та знеболення на базі найкращих міжнародних фармакологічних та практичних даних. Цей клінічний протокол слід широко розповсюджувати серед усіх медичних працівників, й він формуватиме основу навчання медичних працівників у сфері паліативної допомоги та знеболення.

• Забезпечити інтеграцію паліативної допомоги до стратегій боротьби з різноманітними хворобами. Загальнонаціональні програми боротьби з ВІЛ/СНІДом та раком, також відповідні стратегії боротьби з іншими хворобами повинні мати потужний паліативний компонент, мати перелік кроків, які треба здійснити для інтеграції паліативної допомоги у ці стратегії, а також забезпечити цільове та, відповідне за обсягами, виділення ресурсів для розвитку паліативної допомоги.

У галузі освіти

• Запровадити викладання паліативної допомоги у складі навчальних програм для лікарів та середнього медичного персоналу. Встановити чіткий стандарт освіти у галузі паліативної допомоги та знеболення для забезпечення отримання, принаймні, базових знань у цій дисципліні усіма медичними працівниками. Медичні працівники, які працюють з великими групами пацієнтів, що потребують паліативної допомоги, повинні отримувати поглиблені знання та закріплювати їх у клінічній практиці.

• Ввести питання з надання паліативної допомоги у державні іспити при отриманні диплома про вищу освіту лікарів та диплома про освіту медичних сестер.

• Запровадити стажування з паліативної допомоги. Міністерство Охорони Здоров’я повинно запровадити стажування у відділеннях паліативної допомоги для студентів деяких програм післядипломної підготовки, у тому числі з онкології, геріатрії, інфекційних хвороб для забезпечення отримання клінічної практики з паліативної допомоги.

• Розвивати експертні тренінгові центри. Міністерство Охорони Здоров’я повинно розвивати тренінгові центри з паліативної допомоги за географічним принципом в Україні, можливо на базі існуючих хоспісів.

• Розробити навчальні модулі. Міністерство Охорони Здоров’я повинно перекласти ключові документи з паліативної допомоги на українську мову та розробити навчальні модулі для лікарів, медсестер, соціальних працівників, консультантів та волонтерів у співробітництві з хоспісами, організаціями громадянського суспільства та міжнародними експертами з паліативної медицини.

• Запровадити післядипломну медичну освіту. Паліативна допомога та знеболення повинні стати частиною обов’язкових програм післядипломної освіти для усіх лікарів загальної практики, онкологів, спеціалістів з інфекційних хвороб, анестезіологів, геронтологів тощо. Питання про паліативну допомогу та знеболення повинні бути включені до переліку питань іспитів, які складаються лікарями та медсестрами по закінченню цих програм.

У сфері наявності наркотичних лікарських засобів

Використовуючи підручник ВООЗ «Забезпечення балансу у документах, що регулюють обіг контрольованих речовин» у якості механізму для оцінки, Україна повинна здійснити ретельний перегляд власних процедур обігу наркотичних засобів та внести до них зміни та доповнення таким чином, аби вони забезпечували належну наявність сильнодіючих опіоїдних знеболювальних, водночас мінімізуючи ризики зловживань. Особливу увагу слід звернути на наступні питання:

• Вимоги щодо ліцензування. Ці вимоги повинні бути якомога менш обтяжливими, водночас забезпечуючи захист від можливих зловживань та крадіжок. Уряду слід розглянути можливість використання надійного сейфу,

який, може цілком надійно захистити невеликі обсяги опіоїдних препаратів, які вони, ймовірно, зберігатимуть у сільських лікарнях.

• Ліки для використання вдома. У багатьох країнах у світі є стандартною практикою надавати пацієнтам запас морфіну для використання вдома на строк від двох тижнів до одного місяця.

• Процедури обліку повинні бути спрощені для мінімізації марного витрачання обмежених ресурсів.

• Кількість підписів для одного рецепту має бути скорочена. Лікарі у більшості країнах можуть приймати самостійні рішення щодо призначень опіоїдних препаратів .

<< | >>
Источник: Неконтрольований Біль. Зобов’язання України забезпечити надання паліативної допомоги згідно з принципами доказової медицини. 2011

Еще по теме У галузі законодавства та нормативно-правових актів:

  1. Менеджери та управлінці в галузі охорони здоров’я
  2. Історія розвитку аптекарської справи в Україні
  3. Стандартизація медичної допомоги: сутність та функції
  4. Начальник головного управління, управління (самостійного відділу, служби) охорони здоров’я місцевої державної адміністрації
  5. Начальник (завідувач) лікувально-профілактичного закладу
  6. Головний лікар обласної, центральної міської, міської, центральної районної та районної лікарень
  7. Лікар
  8. Професіонали в галузі фармації
  9. Фахівці
  10. Туберкульоз
  11. У галузі законодавства та нормативно-правових актів
  12. Розділ 7. Порівняльний аналіз національного законодавства у сфері забезпечення прав паліативних хворих та міжнародних стандартів і нормативно-правових актів, що гарантують базові права і свободи людини та регулюють надання паліативної і хоспісної допомоги.
  13. Розділ 12. Нормативно-правова база щодо надання ПХД хворим на ВІЛ- інфекцію/СНІД.
  14. Розділ 15. Рекомендації. Кабінету Міністрів України:
  15. Медичні послуги як об’єкт адміністративно-правових відносин в галузі охорони здоров’я
  16. Принципи надання медичних послуг
  17. Поняття та елементи механізму адміністративно-правового регулювання надання медичних послуг в Україні
  18. Форми і методи адміністративної діяльності публічної адміністрації щодо адміністративно-правового регулювання надання медичних послуг
  19. Удосконалення адміністративного законодавства у сфері надання медичних послуг в Україні
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -