<<
>>

47.Проблема індивідуальних типологічних відмінностей особистості.

Особистістю в психології позначається системне (соціальне) якість, що набувається індивідом у предметній діяльності та спілкуванні і характеризує міру представленості суспільних відносин в індивіді.

Особистість кожної людини наділена тільки їй властивим поєднанням психологічних рис і особливостей, які утворюють її індивідуальність, що становлять своєрідність людини, його відмінність від інших людей. Індивідуально-типологічні відмінності особистості проявляються в рисах темпераменту, характеру, звичках, переважаючих інтересах, в якостях пізнавальних процесів (сприйняття, пам'яті, мислення, уяви), в здібностях, індивідуальному стилі діяльності і т.д.

Біологічне і соціальне в структурі особистості.

Ендопсіхікі (біологічне) як підструктура особистості виражає внутрішню взаємозалежність психічних елементів і функцій, як би внутрішній механізм людської особистості, що ототожнюється з нервово-психічною організацією людини. Екзопсіхікі (соціальне) визначається ставленням людини до зовнішнього середовища, тобто до всієї сфери того, що протистоїть особистості, до чого особистість може, так чи інакше, належить. Ендопсіхікі включає в себе такі риси, як сприйнятливість, особливості пам'яті, мислення та уяви, здатність до вольового зусилля, імпульсивність тощо, а екзопсіхікі - систему відносин людини та її досвід, тобто інтереси, схильності, ідеали, переважаючі почуття, сформовані знання і т.д. Біологічне, входячи в особистість людини, стає соціальним.

Природні органічні сторони і риси існують у структурі індивідуальності людської особистості як соціально зумовлені її елементи. Природне (анатомічні, фізіологічні та інші якості) і соціальне утворюють єдність і не можуть бути механічно протиставлені один одному, як самостійні підструктури особистості.

Отже, визнаючи роль і природного, біологічного, і соціального в структурі індивідуальності, неможливо виділяти біологічні підструктури в особистості людини, в якій вони існують вже в перетвореній формі.

Структуру особистості складають характер, темперамент і здібності.

Поняття про характер. Характер - це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складається і проявляється в діяльності і спілкуванні, обумовлюючи типові для індивіда способи поведінки. Становлення характеру відбувається в умовах включення особистості в різні за рівнем розвитку соціальні групи. Характер людини завжди багатогранний. У ньому можуть бути виділені риси або сторони, які, однак, не існують ізольовано, окремо один від одного, а є пов'язаними воєдино, утворюючи більш-менш цільну структуру характеру. Структура характеру виявляється в закономірній залежності між окремими його рисами. Якщо людина боязкий, є підстави припускати, що він не буде мати якості ініціативності, рішучості, самовідданості та щедрості. Разом з тим від людини боягузливого за характером можна очікувати приниженості і догідливості, жадібності, готовності до зради недовірливості і обережності. Однак не завжди людина боягузливий може вести себе саме так, він може вести себе навіть нахабно, маскуючи тим самим свій недолік, але звичайно, вище перераховані якості будуть переважати. Серед рис характеру деякі можуть виступати як основні. У житті зустрічаються більш цільні характери і суперечливі. Серед цілісних характерів можна, принаймні, виділити певні типи.

Характер людини проявляється:

1. У тому, як він ставиться до інших людей;

2. Показово для характеру відношення людини до себе;

3.Характер виявляється відносно людини до справи;

4. Характер проявляється у ставленні людини до речей.

Акцентуація рис характеру. Коли кількісна вираженість тієї чи іншої риси характеру досягає граничних величин і виявляється у крайньої межі норми, виникає так звана акцентуація характеру. Акцентуація характеру - це крайні варіанти норми як результат посилення його окремих рис. Виділяються такі найважливіші типи акцентуації характеру:

Інтровертний тип характеру - замкнутість, утрудненість в спілкуванні та налагодженні контактів з оточуючими, відхід у себе.

Екстровертний тип - емоційна напруженість, жага спілкування та діяльності, часто безвідносно до її необхідності і цінності, балакучість, мінливість захоплень, іноді хвалькуватість, поверховість, конформність.

Некерований тип - імпульсивність, конфліктність, нетерпимість до заперечень, іноді і підозрілість.

Основні особливості неврастенічного типу акцентуації характеру - переважне погане самопочуття, дратівливість, підвищена стомлюваність, помисливість. Роздратування проти оточуючих і жалість до себе самого може привести до короткочасних спалахів гніву, однак швидка виснаженість нервової системи скоро гасить гнів і сприяє залагодженню, каяття, сліз. Для сензитивного типу властиві полохливість, замкнутість, сором'язливість. Сензетивні підлітки уникають включатися у великі і

тим більше нові компанії, не беруть участь в витівки і ризикованих підприємствах однолітків, вважають за краще грати з маленькими дітьми. Вони бояться контрольних робіт, найчастіше соромляться відповідати перед класом, побоюючись помилкою викликати сміх чи занадто гарним відповіддю заздрість однокласників. «Почуття власної неповноцінності робить особливо вираженою реакцію геперкомпенсаціі (тобто надкомпенсація - посилене прагнення подолати свої недоліки). Вони шукають самоствердження не в стороні від слабкого місця своєї натури, не в областях, де можуть розкритися їх здібності, а саме там, де особливо відчувають свою неповноцінність.

Характер і темперамент. Темпераментом називаються стійкі індивідуальні особливості особистості, які виражаються в динаміці психічних процесів і дій. До рис темпераменту відносяться сила або слабість переживання почуттів і бажань, їх глибина або поверховість, стійкість або мінливість настрою. Типи темпераменту: холеричний, меланхолійний, флегматичний, сангвінічний. До холерикам відносять енергійних, запальних, «пристрасних» людей. Меланхоліками називалися боязкі, нерішучі, сумні; флегматиками - повільні, спокійні, холодні. До сангвінікам зараховували гарячих, рухливих, веселих, живих людей.

Характер - багато в чому результат самовиховання. Таким чином, характер - прижиттєве придбання особистості, що включається в систему суспільних відносин, у спільну діяльність і спілкування з іншими людьми, і тим самим знаходить свою індивідуальність.

Поняття про здібності. Здібності - це такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність придбання Знань Умінь Навичок, але які самі до наявності цих ЗУН не зводяться. Властивість компенсації одних здібностей за допомогою розвитку інших відкриває невичерпні можливості перед кожною людиною, розсовуючи границі вибору професії й удосконалювання в ній. Самий вірний спосіб визначення здібностей - це виявлення динаміки успіхів дитини в процесі навчання. Здібності представляє собою сукупність психічних якостей, які мають складну структуру. Структура сукупності психічних якостей, що виступає як здатність, у кінцевому рахунку, визначається вимогами конкретної діяльності і є різною для різних видів діяльності. Вищий щабель розвитку здібностей називають талантом. Талант - це поєднання здібностей, їх сукупність, що дає людині можливість успішно, самостійно і оригінально виконувати яку-небудь складну трудову діяльність. Обдарованість - виступає як передумова до виникнення таланту. У результаті вивчення ряду обдарованих дітей вдалося виявити деякі важливі здібності, які в сукупності утворюють структуру розумової обдарованості.

Особливості особистості:

1. Уважність, зібраність, постійна готовність до напруженої роботи;

2. Готовність до праці переростає в схильність до праці, в працьовитість, в невгамовну потребу трудитися;

3. Пов'язана з інтелектуальною діяльністю: це особливості мислення, швидкість розумових процесів, систематичність розуму, підвищені можливості аналізу і узагальнення, висока продуктивність розумової діяльності.

Також існує таке поняття як майстерність. Якщо талант - це можливість, то майстерність - це можливість, що стала дійсністю. Справжнє майстерність - це прояв талановитості людини в діяльності. Здібності не купуються людиною в готовому вигляді, як щось дане йому від природи, вроджене, а формуються в житті та діяльності.

Задатки багатозначні. На основі одних і тих самих задатків можуть розвиватися різні здібності в залежності від характеру вимог, що висуваються діяльністю. Той факт, що природні передумови здібностей - задатки укладені в особливостях будови і функціонування нервової системи, робить вірогідним припущення, що вони, як і всі інші морфологічні і фізіологічні якості, підпорядковані загальним генетичним законам.

Істотно важливий фактор розвитку здібностей людини - стійкі спеціальні інтереси. Спеціальний інтерес - це інтерес до змісту певній галузі людської діяльності, який переростає в схильність професійно займатися цим родом діяльності. Помічено, що виникнення інтересу до тієї чи іншої трудової чи навчальної діяльності тісно пов'язаний з пробудженням здатності до неї і служить відправних точкою для їх розвитку.

<< | >>
Источник: Ответы на билеты по психологии личности. 2016

Еще по теме 47.Проблема індивідуальних типологічних відмінностей особистості.:

  1. 47.Проблема індивідуальних типологічних відмінностей особистості.
  2. Укріїнська думка у 19-20 ст.
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -